Війна інформації на сьогодні стала одним з найнебезпечніших видів зброї. Інформаційна війна може включати в себе: збір тактичної інформації; гарантування безпеки власних інформаційних ресурсів поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога; підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.
Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій.Основним засобом ведення ІВ є інформаційна зброя, ведеться шляхом інформаційних операцій [1].
Інформаційна війна як засіб впливу
Мета інформаційної війни – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних війн.
Інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об’єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія в інформаційному просторі. Інформаційна війна – це атака інформаційної функції, незалежно від засобів, які застосовуються. У веденні стратегічних інформаційних війн застосовується специфічна зброя. Ця зброя не наносить фізичної шкоди, але може призвести до справжньої війни.
Глобальна інформаційна війна
Можна зазначити, що багато з сучасних війн починається саме з інформаційних приготуваннь та так званих «інформаційних вкидувань». Приводом для бомбардування Багдаду Сполученими Штатами стала поширена через усі світові ЗМІ інформація, що режим Саддама Хусейна нібито має зброю масового знищення. Війна в Іраку триває, а зброю так і не знайшли. Війну інформації також розпочинають тоді, коли треба досягти якоїсь мети. Експерти висувають різні версії, щодо справжньої мети нападу на Ірак. Головною метою знищення Іраку була зовсім не зброя масового ураження, а велика кількість нафти, яку прагнув взяти під свій контроль американській уряд чи просто давні непорозуміння сім’ї Д. Буша молодшого з Саддамом Хусейном та бажання закріпитися на Ближньому Сході для продовження поширень власних інтересів.
Зрозуміло, що інформаційні війни частіше використовуються на міжнародному рівні. Україна і Росія вже не один рік ведуть саме таку війну. Росія постійно провокує гучними заявами український уряд та й просто зневажливо ставиться до українців у своїх інформаційних матеріалах, ображаючи як націю і бажаючи представити Україну як терористичну державу.
Якщо на початок цієї війни пересічним громадянам було байдуже, то зараз зневажливе ставлення проявляється не лише на рівні керівництва, а і на рівні мас.
І, якщо розібратися в суспільних процесах, то можна зрозуміти, що третя світова вже давно почалася. І що вона набагато страшніша, бо знищення відбувається завдяки інформації впливом на мозок і психіку людей. І, якщо кулі і снаряди відомо звідки летять, то інформаційні бомби з’являються несподівано і в невідомому місці, і іноді відбити таку атаку взагалі неможливо.
Аналіз розвитку ситуації навколо України дає всі підстави стверджувати, що сьогодні наша держава зіткнулася саме із новою формою ведення воєнних дій. Початком нової ери гібридної війни можна вважати проти України можна вважати Доктрину Герасимова.
Доктрина Герасимова — це зовнішньополітична доктрина, розроблена начальником Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації Валерієм Герасимовим. Доктрина переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту і ставить військові дії в один ряд з політичними, економічними, інформаційними, гуманітарними та іншими невійськовими заходам. Доктрина стала відомою після її публікації в лютому 2013 року та наступних загарбницьких дій Росії щодо України, які повністю збігаються з тезами цієї доктрини.
Особливе занепокоєння у фахівців викликає націленість російської «доктрини Герасимова» на експлуатацію слабких ланок західного принципу прийняття управлінських рішень, який заснований на системі стримувань і противаг. На противагу цьому, російська модель управління, відповідно до ідей Герасимова, органічно поєднує в єдине ціле всі владні інститути, роблячи координацію між ними абсолютно не обтяжливою. Доктрина передбачає співвідношення невійськових і військових дій.
Для того, щоб зрозуміти офіційну позицію керівництва нинішньої Росії щодо інформаційних питань, слід відкрити офіційні документи – Воєнну доктрину Росії, Доктрину інформаційної безпеки Російської Федерації та Концепцію зовнішньої політики Російської Федерації.
Ці офіційні документи свідчать про те, що Кремль:
а) вважає сучасний світ вкрай агресивним ворожим середовищем, де немає місця співпраці, а є лише домінування;
б) витлумачує розроблені на заході стратегії «м’якої сили» та технології транскордонної комунікації тільки в термінах здійснення зовнішньої політики; в) визначає «інформаційне протиборство» та «інформаційний вплив» серед пріоритетів військово-оборонної та зовнішньої політики, які застосовуються в Україні. Так, в ході анексії Криму та подій на сході України починаючи з 2014 року були реалізовані такі нові принципи ведення збройної боротьби:
початок операцій (бойових дій) в мирний час без формального оголошення війни.
прикриття дій військ мирним населенням, використання мирного населення для блокування військ в місцях постійної дислокації, на маршрутах їх висування.
3. Масове використання озброєних цивільних як під час ведення бойових дій, так і для прикриття дій сил спеціальних операції; Російські окупанти обстрілюють позиції Об’єднаних сил, розмістивши артилерійські системи поруч із будинками мирних жителів або ведучи вогонь із об’єктів цивільної інфраструктури. Наприклад, в школі в с.Зайцево-4 (84692), що біля Горлівки, знаходиться передова оборонна позиція противника.
Зниження ефективності застосування зброї та підриву опору військ шляхом використання осередкових психологічних методів ведення збройної боротьби: Наприклад, запустили дезу “Коронавірус розробили в таємних лабораторіях України”.
Знищення інфраструктури для підриву економічного потенціалу, морально-психологічного стану населення на окупованих територіях. Для прикладу, підпал сухої трави бойовиками ЛДНР у жовтні 2020 року, який спричинив руйнування сотні будинків цивільного населення і цивільної інфраструктури в Луганській області.
Інформаційна кампанія проти України, яку розгорнула Російська Федерація являється досить глибокою і багаторівневою агресією. Вона включає багато факторів, які спрямовані на те, щоб ослабити Україну в політичному, економічному, військовому, інформаційному плані для того аби все світове співтовариство виключило українське питання з порядку денного. Для того аби окупувати Україну повністю і в подальшому знищити усі деморалізовані намагання супротиву.
Для ефективної протидії інформаційній війні потрібно регулярно вживати заходи протидії. Велика роль у вирішенні цього завдання відводиться засобам масової інформації. Саме факти, які висвітлюють медіа, акценти на певні явища чи аспекти протистояння, формують думку аудиторії про конфлікт, стимулюючи до потрібної реакції. Засоби масової інформації надають можливості перетворити маленький конфлікт на велике протистояння або, навпаки, – швидко нівелювати серйозну проблему. Саме від ставлення медіа до події, їхньої упередженості та заангажованості значною мірою залежить перебіг самого конфлікту. Велику роль у протидії інформаційній війні відіграє громадськість, особи з активною життєвою позицією, які через мережу Інтернет доносять інформацію відмінну від тієї, яка нав’язується суспільству ззовні. У даному випадку можна згадати як досвід Грузії так і сучасний досвід України щодо створення проукраїнських та викриваючих Інтернет-ресурсів (http://www.stopfake.org/, https://informnapalm.org/en/, сайт «Миротворець») чи волонтерських закордонних (https://www.bellingcat.com/) тощо.
Найбільш складним та часовитратним, проте достатньо ефективним методом протидії інформаційній віні, на мою думку, є підвищення у суспільства аналітичних здібностей, навчання методам критичного аналізу повідомлень, убезпечення від інформаційних диверсій. Для цього необхідно в навчальних закладах усіх рівнів ввести навчальні дисципліни щодо інформаційної гігієни та протиборству їй. Адже незліченна кількість фейків ми отримуємо не тільки від ЗМІ, але й від соціальних мереж таких як Facebook, Instagram, Tok-tok та інші. І успішна заборона російських соціальних мереж у 2015 році таких як «Вконтакті» та «Однокласники», ЗМІ та інших інтернет та друкованих видань суттєво допомогло Україні протистояти поширенню неправдивих новин. Доречі такою успішною практикою зацікавились і прибалтійські країни, які сьогодні такі ж проблеми. У цьому сенсі можна продемонструвати декілька прикладів, які демонструють новини з використанням фейків.
Приклад . В мережі Інтернет 20.03.14 за адресою http://youtu.be/b6Xn0UW7tGs було розміщено відео із заголовком «США и Евросоюз уничтожат Украину! Правда о событиях на Украине. Смотреть всем!», в якому український політик критикує чинну владу, звинувачує її у цілій низці зловживань і закликає зупинити владу. Аналіз відео і пошук додаткової інформації про факти, які згадуються політиком, дозволяє стверджувати, що відео є фрагментом, який вирізаний із загального контексту передвиборчих подій осені 2012 року, але подається у контексті політичних подій 2014 року з метою формування відповідної критичної оцінки цих подій.
Також варто зазначити, що такі словолучення, як «Терміново», «Увага дивитися всім», « Щойно …» і так далі, що зустрічаються в заголовках уже можна вважати на 50 %, що являється неправдивими. Адже їх головна мета привернути увагу і далі повідомити щось.
Тому в цьому сенсі пропонують для протидії інформаційній війні впровадити підсистему активних операцій з інформаційного впливу. Його здійснення, на їх думку, слід організовувати у рамках політики інформаційного протиборства з використанням можливостей Служби безпеки України. На мою думку, відповідний центр дійсно має бути створений, проте його функціонування доцільно організувати на громадських засадах за рахунок донорських вливань. З урахуванням проведених досліджень основні функції згаданого центру будуть передбачатися такими:
Координація діяльності волонтерів з моніторингу медіа-ресурсів на предмет наявності матеріалів, які містять згубний інформаційний вплив, а також здійснення такої діяльності працівниками центру
Заохочення громадськості до створення ресурсів з викриття неправдивих інформаційних повідомлень, а також доведення результатів у доступній формі до населення. Facebook замість утримання численної кількості модераторів щодо дотримання стандартів доброчесності, надав право модерувати пости усім.
Формування пропозицій до чинного законодавства органам законодавчої та виконавчої влади щодо удосконалення системи інформаційної безпеки країни. Необхідно на законодавчому рівні прийняти закон щодо кримінальної відповідальності за поширення не правдивої інформації на території України.
4. Адаптація сучасних методик інформаційного протиборства до вітчизняних реалій та надання рекомендацій щодо їх застосування відповідним державним органам. Створення державної програми щодо інформаційному протиборству ворогів України та затвердити її ВРУ.
IV. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що протидія інформаційній війні та інформаційному тероризму є одним з напрямів забезпечення інформаційної безпеки як складової частини національної безпеки держави. Механізми протидії зазначеним загрозам мають бути високотехнологічними та мати системний характер.
Головний виклик сьогодні полягає в тому, як здійснити систематичні кроки для відповіді на російську інформаційну війну. Дослідження показує, що стратегія Росії є гібридною та гнучкою, має безліч облич та безліч вимірів, для брехні і агресії. Крім того, вона має унікальну здатність трансформуватись під форми демократичних наративів та інструментів, і навіть під національні форми. Вона використовує демократію проти неї самої. І саме це робить її такою унікальною, а боротьбу проти неї – такою складною. Але у часи, коли інформацію дедалі більше використовують як інструмент у війні, ми не маємо жодної іншої альтернативи як боротися проти неї, позбавити зброї зловмисні впливи, приборкувати агресора.
Володимир Дудко
Немає коментарів:
Дописати коментар